Тарасов: «Вигравши останню гонку, все ще не міг повірити, що я чемпіон Європи»

Опубликованно 26.01.2018 18:44

Володимир Тарасов – чемпіон Європи з мотокросу в класі OPEN 2017 року

22-річний Володимир Тарасовстав третім в історії України спортсменом, який завоював титул чемпіона Європи з мотокросу. Першим його виграв Роман Морозовв 2005 році, потім в 2011 Войціцький Ростислав. Через 6 років, Тарасов знову приніс нашій країні перемогу в найпотужнішому класі OPEN. Про свій шлях до чемпіонства гонщик розповів в ексклюзивному інтерв'ю XSPORT.ua.

Володимир, участь у чемпіонаті Європи, напевно, було не спонтанним рішенням. Коли ти його взяв, і як довго тривала підготовка?

У чемпіонаті Європи я почав виступати з 2012 року. Виїжджав на окремі етапи, але завжди закінчував в топ-10. Сезон 2016 був не найвдалішим – багато падінь, і тому 2017-й став своєрідним реваншем.

Підготовка розпочалася з участі в інтернаціональному чемпіонаті Італії, який традиційно проходить в лютому. Вже там я відчув, що досить швидкий і ми з командою налаштувалися на те, щоб проїхати чемпіонат повністю. При цьому про чемпіонство, чесно кажучи, ніхто не думав.

Коли ти зрозумів, що можеш виграти чемпіонат?

На перший етап в Данію ми вирушили просто, щоб заявити про себе. У першому заїзді я був третім зі старту, але дуже скоро став лідером. Їду і бачу – поруч сильний гонщик, дворазовий чемпіон Європи – чех Петр Бартош. У минулому році він завжди був попереду і я нічого не міг з цим вдіяти, як не намагався. А зараз я попереду, значить, виріс у швидкості, значить можу. Незважаючи на те, що програв той заїзд, зрозумів, що сильніше його і в змозі виграти чемпіонат. І вже до другого етапу у мене був настрій виграти. Зробити все, щоб стати першим.

Другий етап надав тобі впевненості?

Так, на другому етапі в Болгарії мені вдалося перемогти всіх. Я, що називається, виграв «в одну хвіртку»: абсолютно всі тренування, кваліфікації, заїзди. Було швидше всіх. Вийшов у лідери чемпіонату і зрозумів, що буду боротися до кінця.

На другому етапі в Болгарії Тарасов виграв всі заїзди

При цьому сама гонка була не найпростішою...

У мене було прикре падіння, до того ж пробив колесо. Думаю, діватися нікуди – треба продовжувати. Виїхав і на пробитому колесі доїхав першим. Хоча в гонці було багато сильних суперників: той же Петро Бартош, який добре їде по бруду, ще один чех Петро Мехалец, з українців – Дмитро Асманов, Рома Морозів. Серед місцевих гонщиків було багато швидких спортсменів.

Напевно не всі етапи були для тебе успішними. Який був найменш вдалим?

Переломним, напевно, був передостанній етап чемпіонату Європи в Ковелі. Я лідирував, Дмитро Асманов впав, і в принципі мені треба було тільки стабільно тримати швидкість і доїхати першим. Але я втратив лідируючу позицію і став третім. Мене ніби щось стримувало всередині. Боявся допустити якусь фатальну помилку. Ще перед заїздами на кваліфікації казав собі – треба менше обережнічати . Ти можеш втратити своє лідерство з-за цієї акуратності, з-за того, що не викладаєшся на максимум. Так і вийшло.

Чесно хотілося все кинути і піти додому пішки. Приїхало дуже багато людей, вони все це бачили. Підходили, питали, що сталося, чому так. Батько теж на емоціях. Ми розуміємо – на кону стоїть чемпіонський титул і тут такий провал. Зібратися на другий заїзд було вкрай складно.

Вирішив відпустити ситуацію, вийти на старт і просто зробити те, що вмію, і те, що вже показував. У другому заїзді я став другим.

Батько Володимира Тарасова - головний тренер національної збірної з мотокросу

Які почуття ти відчував, коли зрозумів, що титул чемпіона Європи твій?

По-правді сказати, коли закінчився останній заїзд в Угорщині, я не відчув, що все – сезон закінчений, і ти чемпіон Європи. За звичкою в голові крутилося – треба готуватися далі, попереду гонки. Потім, по дорозі додому, за кермом машини, думаю «стоп, ти вже відпрацював. Титул твій і треба налаштовуватися на наступний сезон». І тоді, звичайно ж, усмішка, щастя. А після самої гонки ще не було цього почуття.

У сезоні 2017 ти почав працювати з тренером Валерієм Доценко. Наскільки це вплинуло на твої результати і чи задоволений ти співпрацею з ним?

Валера показав мені, як треба працювати, щоб отримати результат. До цього, чесно кажучи, я багато чого робив неправильно. Коли ми працюємо з Валерою, я завжди хочу показати все, що вмію, хочу бути швидше, хочу здивувати його. Він для мене великий авторитет і як гонщик, і як тренер. Він дав мені дуже багато чого в плані їзди: я став точніше, витривалішими, швидше. Абсолютно всі мої показники пішли вгору, і цей факт незаперечний, тому що це все бачать і всі про це говорять.

Тренер Валерій Доценко допоміг Володимиру стати швидше і витривалішими

Перемога над яким суперником стала для тебе найважливіша?

Самого головного суперника у нас, на відміну, скажімо, від боксу немає. У мотокросі, на мій погляд, все набагато справедливіше і чесніше. Якщо людина стає чемпіоном світу, то для цього йому потрібно перемогти одного суперника. З ним на старті шикуються сорок гонщиків. І всі вони готові стати чемпіонами. Перед ними одна стартова машинка, яка падає одночасно для всіх. Перемагає той, у кого краще реакція, той, хто сильніше і витривалішими.

Якщо деякі кажуть, «я не став чемпіоном Європи, тому що мені не щастило, у мене не виходило» – мені стає смішно. В цьому році я зрозумів, що не всім щастить. У всіх є якісь проблеми, але перемагає той, хто краще з ними справляється.

У цьому чемпіонаті у мене було чимало неприємностей: і зі здоров'ям і з технікою. Напередодні другого етапу я сильно підвернув ногу. Була моторошна біль але, слава Богу, вийшло проїхати, і все було нормально.

Перед п'ятим етапом у Словенії піднялася температура – десь простудився. А ми були тоді вже за кордоном – в Угорщині, і мене навіть ніхто не хотів оглядати, тому що закінчилася страховка. Вже у Словенії прийшли на швидку і там лікарі допомогли. Перед гонкою відчував себе добре, думаю, ну, слава Богу, будемо показувати результат. Але проїхавши один круг на тренуванні, відчув страшний біль в спині. Мабуть затиснув нерв. До швидкої допомоги ледве доповз. Зробили укол, але повністю біль не пішла. Поїхали в аптеку, взяли стягуючий пояс, обмотали бинтом максимально, щоб спину тримало. Випив знеболювальне перед заїздом і поїхав. І, слава Богу, вийшло. Навіть посів четверте місце.

Володимир Тарасов: «Проблеми є у кожного гонщика. Перемагає той, хто краще з ними справляється»

Які траси тобі подобаються?

Найбільш впевнено я себе відчуваю в грязьових перегонах, коли справжнє болото, коли немає колій. Тоді я добре контролюю мотоцикл, його занос і відчуваю перевагу. Ще, на протязі цього сезону, я виділив для себе траси з пилом. Не просто жорсткі «бетонні» треки, а з пилом, так званої «пудрою». В минулому році я мав перевагу на таких трасах.

Скільки у тебе мотоциклів?

Зараз у мене в гаражі п'ять мотоциклів. Кожен професійний гонщик в середньому викочує два мотоцикла за сезон. На гонку ми виїжджаємо з двома мотоциклами. Один основний, другий – повністю підготовлений запасний. Він їде як донор по запчастинах, ну і в разі серйозної поломки є можливість швидко пересісти на нього. У 2017 році, завдяки спонсорам, я їздив на нових мотоциклах КТМ 350, але це все одно не той рівень, який звичний для європейських гонщиків. Вони набагато більше вкладають в свої мотоцикли і, відповідно, це впливає на результат.

Якщо у тебе кумир у мотокросі , гонщик на якого ти орієнтуєшся?

Чесно сказати, я не можу виділити якогось одного гонщика. Захоплююся Антоніо Кайроли – дев'ятиразовим чемпіоном світу. Йому зараз 34 роки і він все ще хоче побити рекорд Стефана Евертса, який став десятиразовим чемпіоном світу. Він йде до своєї мети, і кожен рік мене дивує. Він найшвидший і самий кращий.

Дуже подобається, як їде Кен Рокцен. Він відмінно розпочав в 2017 році. Але, на жаль, отримав травму. Думаю, він повинен проявити себе в сезоні 2018.

Ще захоплююся Тімом Гайзером, який перейшовши з класу 250, клас MXGP – найсильніший клас на чемпіонаті світу, одразу ж його виграв. І цей хлопець лише на рік старший за мене, ми з ним неодноразово виїжджали в одних заїздах ще з юніорських чемпіонатів.

Які завдання ти ставиш перед собою в наступному сезоні?

Завдання на 2018 рік показати, що мій прогрес не випадковий, а досягнення сезону 2017 не якийсь рубіж, який я не можу перейти. Хочу прогресувати далі, і довести, що можу бути ще швидше і можу змагатися з більш сильними суперниками. Хотілося б спробувати себе і на чемпіонаті світу і, можливо, ще раз виграти чемпіонат Європи.У сезоні 2018 Володимир Тарасов поїде в двох престижних чемпіонатах: Italian International Championship і ADAC MX Masters. Читайте також:

Категория: АвтоМотоСпорт